| Chapter 4 |
1 | ¶ І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...
|
2 | І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...
|
3 | А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!
|
4 | ¶ І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...
|
5 | Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,
|
6 | краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...
|
7 | ¶ І знову я бачив марноту під сонцем:
|
8 | Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...
|
9 | Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
|
10 | і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...
|
11 | Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?
|
12 | А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!
|
13 | ¶ Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,
|
14 | бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!
|
15 | Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.
|
16 | Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...
|